Олег Скільський

На протязі двох місяців хребет Дзвенів і висоти перед Козьовою були об’єктами запеклих, але безрезультатних атак німецьких військ. Одна тільки 1-а Фінляндська стрілецька бригада Обручева за перші півтора місяці своїх боїв в Карпатах відбила тут до 60 атак противника. Атаки на висоту 992 в лютому і березні відбувалися майже щоденно. Німецьке командування буквально завалило схили хребта Дзвенів і висот перед Козьовою трупами своїх солдатів. Проте зламати опір російських фінляндських стрілків противнику так і не вдавалося.
Ось як описує один з епізодів цієї битви О.І. Верховський, в той час офіцер штабу 22-го армійського корпусу: «Оборону на висоті 992 поблизу Козювки зайняв батальйон 1-го Фінляндського стрілецького полку під командуванням підполковника Л.О. Янкевського, в складі 10 офіцерів і 800 стрільців. Батальйон, постійно знаходячись під ураганним вогнем артилерії противника, обороняв висоту на протязі двох діб і відбив за цей час велику кількість німецьких атак. Після зміни з гори зійшли командир батальйону, 1 офіцер і 16 стрільців; ще чоловік 50 було віднесено до лазарету. Решта назавжди залишились на висоті 992».

Олег Скільський

Відповідно до умов місцевості, сили 22-го корпусу були поділені на 5 бойових ділянок (колон). Ключове значення мала друга з правого флангу бойова ділянка, яку обороняла колона генерала М.А. Обручева – полки 1-ї Фінляндської стрілецької бригади і деякі інші піхотні частини (в різні моменти тут знаходились 146-й Царицинський, 237-й Грайворонський, 260-й Брацлавський піхотні і 22-й Туркестанський стрілецький полки). В смугу відповідальності колони Обручева входили східна частина хребта Дзвенів, долина р. Орява, села Орявчик, Козьова і навколишні висоти, насамперед вершина 922 (на австрійській карті позначена також як Дзвенів I) і гора Остріг, яка в російських документах того часу залишалася безіменною і позначалася, як «висота 1026 (в 3 верстах на південь від Козьови)». Село Козьову (в російських джерелах – Козювку), яке розташоване на шосе, що проходить долиною р. Орява, а потім долиною р. Опір, називали «ключом Лісистих Карпат». Гора Остріг панувала над цим шосе і над самою Козьовою. Найбільш запекла і жорстока боротьба в ході всієї компанії 1915 року на Стрийському напрямку відбувалася якраз за висоти 992 і 1026, і, відповідно, за Козьову.

Олег Скільський

9-11 січня 1915 року Південна армія перейшла в контрнаступ і почали тіснити росіян. Основними напрямками ударів військ союзників були Ужгород - Самбір і Мункач (Мукачів) – Стрий. 
На Стрийському напрямку з боку Росії проти Південної армії діяв так званий  Стрийський загін у складі 5-ти піхотних і 4-х козачих полків під командуванням генерала Володимира фон Альфтана. Його завданням (з яким він успішно справився) було стримати наступ Південної армії до підходу 22-го корпусу генерала фон ден Брінкена. 22-й корпус складався з 1-ї, 2-ї, 3-ї і 4-ї Фінляндських стрілецьких бригад, кожна в складі чотирьох двобатальйонних полків. Після підходу підкріплень наступ німецької Південної армії був зупинений на підступах до хребта Дзвенів і висоти Остріг. З лютого по початок квітня 1915 року основна лінія оборони російських військ 22-го корпусу проти Південної армії, протягом 75 верст, йшла з північного заходу на південний схід по гірському кряжу Дзвенів (протягом 10 км, найвища точка 1109 м), далі по лінії Остріг-Тухля-Магура-Сенечів-Вишків і потім по гірському хребті до Бескид Клаузе.